ТЕМА 5. ПОДАТКИ. ПОДАТКОВА СИСТЕМА.

ЛЕКЦІЯ 1. РОЛЬ ПОДАТКІВ В ДЕРЖАВНОМУ РЕГУЛЮВАННІ ЕКОНОМІКИ.

5.1.1. Сутність та функції податків.

5.1.2. Класифікація податків.

5.1.3. Податкова політика

___________________________________

5.1.1. Сутність та функції податків.

П о д а т к и – обов'язкові платежі юзичних та юридичних осіб до центрального і місцевих бюджетів, які здійснюються у порядку і на умовах, що визначається законодавчими актами країни.

Ф у н к ц і ї податків:

1. Головні

1.1 Ф і с к а л ь н а – призначення податків – наповнення доходної частини бюджету для задоволення потреб суспільства;

1.2 Р е г у л ю ю ч а – регулювання виробництва, споживання за рахунок непрямих податків; заснована на тому, що вилучаючи за допомогою податків певну частку доходів економічних суб'єктів можна стимулювати або стримувати їх діяльність у відповідних напрямах і таким чином регулювати соціально–економічні процесі. Реалізується ця функція через податкову політику.

1.3 К о н т р о л ь н а – допомагає оцінити раціональність і збалансованість податкової системи, а також перевіряти наскільки податки відповідають реалізації мети податкової політики у сучасних умовах.

2. Додаткові

2.1 Р о з п о д і л ь ч а – розподіл і перерозподіл фін. ресурсів за допомогою податків;

2.2 С т и м у л ю ю ч а – створює орієнтири для розвитку або згортання виробничої діяльності; підвид регулюючої функції;

2.3 Н а к о п и ч о в а л ь н а – узагальнення усіх попередніх функцій і є головною з позицій реалізації цілей держави в податковій системі.

П р и н ц и п и о п т и м а л ь н о г о о п о д а т к у в а н н я:

1) оподаткування не повинно бути надмірним;

2) один доход не повинен оподатковуватися більше одного разу;

3) система і процедура сплати податків мають бути простими,

4) зрозумілими і зручними для платників та економічними для установ, що їх збирають.

5) податкова система має бути гнучкої, легка адаптованої до зміни

6) економічних і суспільно–політичних умов;

7) податкова система повинна відповідати критерію фіскальної



8) достатності – залучати доходи, достатні для задоволення розумних потреб держави.

9) податкова система не повинна залишати сумніву у платника щодо

10) неминучості сплати податку;

11) податкова система має відповідати критерієм справедливості;

На практиці часто як синоніми вживають поняття податку, мита, збору.

Вони дійсно мають певні загальні риси:

1) обов'язковість сплати;

2) чітке надходження до бюджетів і фондів;

3) стягнення їх на основі законодавчо закріпленої форми і порядку надходження;

4) примусовий характер стягнення;

5) здійснення контролю єдиними органами(ДПС);

6) без еквівалентний характер платежів;

7) Відмінності податків від мита і зборів:

8) за значенням: податки забезпечують до 80% надходжень доходів

9) бюджету, а мито і збори – значно меншу частку;

10) за метою: мета податків – задоволення потреб держави, а мита та

11) зборів –задоволення певних потреб чи витрат установ;

12) за обставинами: податки – безумовні і нецільові платежі і після

13) їхнього надходження до бюджетів неможливо простежити використання цих коштів, а мито і збори – сплачуються у зв'язку з послугою, наданою платнику держ. установою;

14) за характером обов'язку: сплата податку пов'язана з чітко вираженим

15) обов'язком платника, а сплата мита і зборів характеризуються певною добровільністю;

16) за періодичністю: сплата податків характеризується певною

17) періодичністю, а збори та мита частот мають разовий характер і їх сплата здійснюється без певної системи

18) за відносинами від платності: держава не зобов'язана надавати якісь

19) послуги платникам за сплату податків, а стосовно мита і зборів держава надає певні послуги за їх сплату;

20) за надходженням: податки – до бюджетів, а збори можуть формувати

21) цільові фонди у т.ч. позабюджетні.

5.1.2. Класифікація податків.

Податки класифікуються за такими критеріями:

1. Компетенція органу, що водить дію податкового платежу на відповідній територій:

1.1 Загальнодержавні – встановлюються ВРУ, вводяться в дію винятково законами України і діють на всій території України ;

1.2 Місцеві – перелік встановлює ВРУ, вводяться в дію місцевими органами самоврядування, діють на територій окремих регіонів;

2. Канал надходження

2.1 Закріплені – безпосередньо і повністю надходять до конкретного бюджету чи позабюджетного фонду;

2.2 Регульовані – надходять одночасно до бюджетів різних рівнів у пропорціях відповідно до бюджетного законодавства;

3. Платник податків – з фізичних осіб, юридичних осіб та зміщанні;

4. Об'єкт оподаткування

4.1 Доходи на споживання, які сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні;

4.2 Майно;

5. Спосіб стягнення

5.1 Часткові(кількісні)– розмір податку встановлюють для кожного платника окремо, з урахуванням його майнового стану і можливості сплати;

5.2 Розкладкові – нараховуються на цілу корпорацію платників, що самостійно здійснюють між собою остаточний розподіл податкового тягаря;

6. Характер використання:

6.1 Загального призначення – використовуються на загальні цілі без конкретизації;

6.2 Цільові податки – призначенні для цільового використання, і зараховуються до цільових фондів;

7. Періодичність стягнення:

7.1 Разові – сплачуються на протязі певного часу при здійсненні певних дій;

7.2 Систематичні – стягуються регулярно, через певні проміжки часу і протягом усього періоду володіння чи діяльності платника.

8. Облік податкового платежу:

8.1 Фінансуються споживачем – акциз, ПДВ;

8.2 Включаються у собівартість – податок з власників транспортних засобів, земельний податок;

8.3 Фінансуються за рахунок балансового прибутку – прибутку до сплати податку;

8.4 Фінансуються за рахунок частого прибутку – прибутку після сплати податку;

9. Форма оподаткування:

9.1. Прямі – прибутково–майнові – стягуються в процесі придбання та акумуляції матеріальних благ;

9.1.2. Особисті – сплачуються за рахунок і залежно від отриманого ним доходу і з урахуванням його платоспроможності;

9.1.3. Реальні – сплачуються з майна, в основі яких лежить передбачу вальний середній дохід;

9.2. Непрямі – споживчі – стягуються у процесі витрати матеріальних благ – визначаються розміром споживання. Формальний платник – продавець товару.

5.1.3. Податкова політика

Податкова політика – політика держави у сфері оподаткування, що передбачає маніпулювання податками для досягнення певних цілей–збільшення обсягу виробництва та зайнятості або зниження рівня інфляції.

Податкова політика передбачає:

1. Встановлення і зміну податкової системи;

2. Визначення податкових ставок, їх диференціацію;

3. Надання податкових пільг;

4. Визначення механізму обчислення і зарахування податків до бюджету;

Принципи податкової політики:

1. Стимулювання підприємницької діяльності, інвестиційної активності, сприяння впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки;

2. Обов'язковість;

3. Рівнозначність і пропорційність;

4. Рівність, недопущення проявів податкової дискримінації;

5. Соціальна справедливість;

6. Стабільність.

Роль податкової політики – допомагає регулювати такі соціально–економічні процеси – обсяг виробництва, зайнятість, інвестиції, розвиток науки і техніки, ціни, зовнішньоекономічні зв'язки.

У зв'язку з прийняттям Податкового кодексу в 2010 в розрізі податкової політики зазнав змін й доповнень ЗУ "Про державну податкову службу в Україні" слідуючого характеру:

1. До переліку системи органів ДПС додали спеціалізовані державні

одаткові інспекції;

2. До переліку ДПІ, які може утворювати ДПАУ додались спеціалізовані

(на дві і більше областей для роботи з окремими категоріями платників. Спеціалізовані державні податкові інспекції можуть бути підпорядковані ДПАУ за її рішенням.

3. Щодо призначення керівників органів ДПС доповнено новою частиною

"у разі підпорядкування спеціалізованої ДПІ ДПАУ начальник такої спеціалізованої інспекції призначається на посаду і звільняється з посади Головою ДПАУ".

4. До функції ДПАУ "виявленням і веденням обліку надходжень податків,

інших платежів" додано "супроводженням Єдиного реєстру податкових накладних".

5. Заменено поняття "ідентифікаційний номер" на "реєстраційний номер

облікових карток";

6. До функції ДПІ в районах додано пункт 11, у якому подані роз'яснення, в

яких ситуаціях ДПІ звертаються до суду. Зокрема звертаються до суду про:

1) припинення державної реєстрації юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця;

2) визнання недійсними правочинів, що можуть бути визнані недійсними з підстав, визначених законодавством;

3) стягнення до бюджету коштів та майна, отриманого сторонами за нікчемними правочинами, а також господарськими зобов'язаннями, що визнані судом недійсними;

4) якщо платник податків не допускає для перевірки посадових осіб органів ДПС та/або перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених ПКУ.

5) у разі застосування адміністративного арешту майна платника податків. тощо.


3435283002297774.html
3435348210059700.html
    PR.RU™